16.07.2010
Національний екологічний центр України

У Криму забудовується унікальна пам’ятка природи й археології

2010 року Київським еколого-культурним центром ініційована програма інвентаризації й заповідання багатовікових дерев України й Криму. Її підтримав «Центр екологічного здоров’я» Кримської Республіканської Асоціації «Екологія і світ» (КРАЕС). На початку травня 2010 р. дружина охорони природи «Зелена Таврія» й волонтери КРАЕС побували в рамках програми на горі Кошка. За даними старожилів із селища Сімеїз, саме на Кошці, на ділянці таврійського могильника, росли найтовщі сімеїзькі ялівці.

Таврами давні греки називали племена, що населяли в VI—V ст. до н.е. Кримські гори. Археологічні дані доводять, що таври займалися землеробством і скотарством, полюванням і збиральництвом. А якщо вірити відомостям античних авторів, також і піратством.

Археологічні пам’ятки таврів відкриті на Головній гряді Кримських гір і на Південному Березі. Серед них лише одне поселення. Воно розташоване на горі Кошка біля Сімеїзу й було забудоване маленькими кам’яними будиночками. Зате відома безліч некрополів (могильників).

Але зараз саме на території таврійського могильника VI—V ст. до н.е. йде будівництво понад п’яти будівель — з поглибленням фундаменту, прокладанням заглибленої в ѓрунт каналізаційної системи, будівництвом забетонованого по периметру паркану. Мешканці Сімеїзу повідомили природоохоронцям, що недобудови і фундаменти кількох будівель на охоронній території таврійського могильника — «елітне VIP-селище».

Детальне обстеження території таврійського могильника провести не вдалося — частина гори Кошка захищена парканом. Захопили забудовники й проїжджу асфальтовану дорогу, вказану в кожному путівнику і на туристичних картах, що є порушенням. На об’єкті біля воріт поблизу вежі-ретранслятора є охорона з собаками.

Природоохоронцям удалося виявити лише один 450-річний ялівець. Пізніше, зі слів одного місцевого старожила, волонтери встановили, що на території зростали дерева значно товщі за обхват однієї людини (що в середньому складає 150—160 см, тобто дерева від 500 і більше років). «Ми плакали, коли дізналися, що будівельники їх спиляли. Те, що вирубали десятка два товстенних ялівців — але ж на те й будівництво», — так говорили жителі Сімеїзу- жінки й чоловіки похилого віку.

Згідно зі «Списком пам’яток місцевого і національного значення, розташованих на території Автономної Республіки Крим (за станом на 1 січня 2004 р.)», опублікованим Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини АРК, «могильник з кам’яних ящиків VI—V ст. до н.е. знаходиться в селищі Сімеїз, на горі Кошка, на південь від Сімеїзького відділення Кримської астрофізичної обсерваторії. Рішенням Кримського облвиконкому від 15.01.1980 р. № 16 встановлена охоронна зона, яка обмежена з півночі — територією обсерваторії, зі сходу і заходу — схилами гори Кошка, з півдня — шосе Ялта — Севастополь. Після 2004 року перегляду площі охоронної території не проводилося — тобто дана територія зберегла свій статус археологічної пам’ятки до цього дня.

Як мінімум троє фахівців (два археологи й один краєзнавець) підтвердили, що йдеться саме про територію таврійського могильника на горі Кошка. Природоохоронний статус даної території поки повністю не з’ясований, але є попередні дані, що це — пам’ятка природи з гаєм ялівцю високого. Якщо підтвердиться природоохоронний статус даної території, тоді мова йтиме про знищення гаю рослини, занесеної в Червону книгу України.

В ході декількох бесід із фахівцями в галузі археології, охорони культурної спадщини України, місцевими жителями й кримськими краєзнавцями з’ясовані цікаві відомості.

При будівництві й ритті котловану на горі Кошка під фундаментом однієї з будівель виявили якесь поховання. Останки тіла людини лежали в повний зріст у «коконі». Саме поховання вирите в м’якому ѓрунті, не в скелі. Давні гробарі обмазали сумішшю з глини, вапна й піску стінки поховання — вийшов своєрідний склеп-кокон. При висиханні суміш утворила довкола похованого тіла водонепроникний шар. Робітники, що виявили останки, доповіли головному. В результаті, поховання залили бетоном і побудували на його місці споруду як мінімум у два поверхи. Огорожа й охорона об’єкту вже на високому рівні. Існує підстанція на 10 тис. вольт і каналізація, зарита на глибину більше метра. Відразу видно — дуже солідний замовник.

Після цього випадку можна сміливо передбачити, що всі об’єкти культурної спадщини й природно-заповідного фонду України, розташовані на ПБК, потребують термінової ревізії. Крим нестримно втрачає свою природно-історичну унікальність. Потрібно діяти! Якщо є ще що зберігати.

За матеріалами Всеволода Андріївського, Спілка вільних журналістів «Природа над усе!», газета «День», №119, п’ятниця, 9 липня 2010 р.